Витирати, раю, єш, сов. в. витерти, тру, треш, гл.

1) Вытирать, вытереть. Витри лаву.

2) Вытирать, вытереть, стирать, стереть.

3) — сірничка. Зажечь спичку. Нема в віщо витерти сірничка. — огню. Добыть огня треніемъ. Витер огню деревом об дерево. Рудч. Ск. II. 106.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 192.