Вагани, нів, м. мн.

1) Продолговатая деревянная миса, родъ небольшого корытца для пищи. Сим. 19. Всю страву в вагани вливали і роздавали всім ложки. Котл. Ен. II. 12.

2) = Ночви. Сів (дурень) у вагани та й плава. Мнж. 79. Ум. Ваганки. Біля куреня уже стоять є ваганки, повнісінькі галушок з салом. Греб. 401.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 120.