Білиця, ці, ж.

1) = Білка. Вх. Пч. II. 7. Вх. Зн. 43.

2) Непостриженная монахиня (въ противоположность черниці).

3) Бѣлое просо.

4) Раст. Thlaspi arvense. Вх. Пч. II. 36.

5) = Оклій, Aspidus lucidus. Вх. Пч. II. 18. См. Білюга.

6) Мѣловая почва. Желех. Ум. Біличка.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 65.