Бігунець, нця, м.

1) Ум. отъ бігун.

2) Дитя, уже начинающее бѣгать. Ростуть вони не по дням і не по часам, а ростуть по минутам: уже такі бігунці гарні. Рудч. Ск. І. 116.

3) Родъ вышивки. Славяносерб. у. Ум. Бігунчик.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 61.