Басувати, сую, єш, гл.

1) О лошади: рѣзвиться, подыматься на дыбы, скакать, идти въ галопъ. Кінь басує… от-от річку, от-от перескочить. Шевч.

2) = Мурчати. Кіт басує. Вх. Лем. 390.

3) — кому. Поддакивать кому, подольщаться къ кому. Фр. Пр. 23.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 32.