Про УКРЛІТ.ORG

баранчик

Баранчик, ка, м.

1) Ум. отъ баран. Пасуться три баранчики. Рудч. Ск. І. 8.

2) Бекасъ. Полт.

3) Хвостикъ арбуза. Узяв кавуна, держачи його за баранчика. Ком. І. 33.

4) Одно изъ колесъ въ плугѣ безъ обода.

5) При игрѣ въ ланки: каждый изъ стоящихъ на крайнихъ ямкахъ двухъ мальчиковъ, катающихъ мячъ. Ив. 34.

6) Часть уздечки. См. Гнузда.

7) мн. Баранчики. Раст. первоцвѣтъ, Primula officinalis. Ум. Баранчичок.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 28.

вгору