Баранець, нця, м.

1) Ум. отъ баран. Небольшой баранъ. Рудч. Ск. II. 129. Вас. 197. Понесла на посвяченіе паску, баранця печеного. Кв. Чи всі вівці покотилися, чи баранці породилися? Чуб. ІІІ. 454.

2) Колодка, на которую навивается веревка въ плотницкомъ инструментѣ, называемомъ шнур. Черниг.

3) Желѣзная палочка у удилъ, застегивающаяся въ колечко отъ уздечки. Міусск. окр.

4) Бекасъ. Полт. Вх. Пч. II. 14. См. Вівчарик з, баранок, баранчик.

5) Раст. Lycopodium complanatum L. ЗЮЗО. I. 127.

6) мн. Баранці. Легкія тучи, перистыя облака, пѣнистыя волны.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 28.