Ґерґота́ти, ґочу́, чеш и ґерґоті́ти, ґочу́, ти́ш, гл.

1) Кричать (о гусяхъ, индюкахъ). Рябко спитать хотів, але Рябків язик був в роті спутаний, неначе путом з лик і ґерґотів щось як на сідалі индик. Г. Арт. (О. 1861. ІІІ.).

2) Говорить на непонятномъ языкѣ.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 348.