Ґардува́ти, ду́ю, єш, гл.

1) Гатить, дѣлать запруду. Черк. у.

2) ? Як весло ґардує, то треба його плазом поставити й перестанеш. Канев. у.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 346.