Єдина́к, ка́, м.

1) Единственный сынъ, то-же, что и одинак, одинець 1. Засмутила мене мати, єдинака-сина. Гол. І. 305.

2) Старый дикій кабанъ, живущій въ одиночествѣ. Вх. Пч. ІІ. 7. См. Одинець 3. Ум. Єдиначо́к.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 466.