Ясир, ру, м.

1) Плѣнные, добыча, состоящая изъ населенія, взятаго въ неволю. ЗОЮР. І. 102. К. ЧР. 428.

2) Толпа. Вас такий ясир, що нігде й повернуться. Борзна.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 544.