Ярувати, ярую, єш, гл. Быть въ любовномъ возбужденіи. А той як коло дівчат ярує! Черк. у. В се врем’я Юпитер підпивши, з нудьги до жінки підмощавсь…. Моє безсмертиє ярує, роскошних ласк твоїх бажа». Котл. Ен. VI. 35.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 543.