I. Яр, яру, м.

1) Оврагъ, логъ. Ой там по над яром козак сіно косить. Мет. 17. Побачив у тім яру хату. Рудч. Ск. II. 188.

2) Раст. = Гав’яр, Acorus calamus L. Мил. М. 20. Ум. Яро́к, яро́чок. Рудч. Ск. II. 144. Недалеко милий оре, ой там за ярочком. Грин. III. 311.

II. Яр, яра, яре. См. Ярий.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 541.