Яндила и яндола, ли́, ж.

1) Большая миска съ двумя ушами по краямъ. Вас. 181. Лебед. у. Припав циган до маслянки, яндилу кінчає. Рудан. І. 68.

2) Крышка для улья. Кіев. г. Подол. г.

3) Углубленіе на вершинѣ горы. Там на горі яндола і терен росте у їй. Лебед. у.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 541.