Юшити, шу́, ши́ш, гл. О крови: литься. Кров юшить. Мнж. 23. Так з його юшить і пасока тече. Г.-Арт. (О. 1861. III. 87). З носів і уст юшила кров. Котл. Ен. V. 68.
Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 533.