Щільно нар.

1) Плотно, не оставляя скважинъ, промежутковъ; въ обхватъ. А зачини двері, да щоб щільно. Грин. II. 8. Ополудні гребли сіно і в вилочки клали щільно. Мет. 315. Чобіт щільно на нозі. Н. Вол. у.

2) Настойчиво, усердно, неотвязно. Як присікавсь щільно, так він і признавсь. Черк. у. А візьмись за його щільніш, — зараз признається. Черк. у. Щільно бреше. Складно вретъ. Конст. у. Ум. Щільне́нько.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 527.