Щит, та, м.

1) Гребень крыши избы. Чуб. VII. 379.

2) Трехугольный бокъ кровли. Вх. Лем. 487.

3) Щитъ. Возьми спис і щит у руки. К. Псал. 80.

4) Верхушка растенія. А я на тій руті-м’яті щити позриваю. Грин. ІІІ. 66. Ум. Щиток.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 527.