Щербатий, а, е.

1) Съ зазубриной, надколотый, вызубренный. Щербатого горшка ніколи не направиш. Посл. Колись і моя копійка не щербата була. Посл.

2) О человѣкѣ: у котораго выпалъ одинъ или нѣсколько зубовъ. Харьк.

3) Вообще съ изъяномъ, съ недостаткомъ, неудачный. щербата до́ля. Горькая судьбина.

4) О лунѣ: на ущербѣ. Щербатий місяць. Шевч. 342.

5) Щербата правда. Не вполнѣ правда, скорѣе ложь, чѣмъ правда. Ум. Щербатенький. Правда, та щербатенька. Грин. І. 241.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 524.