Щебетливий, а, е.

1) О птицѣ: постоянно щебечушій, пѣвучій. Пташечко моя щебетлива.

2) Говорливый. Весела собі, щебетлива. МВ. ІІ. 36.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 523.