Шупити, плю, пиш, гл. Смыслить, понимать. Не вміє нічого невістка зробити, а-ні-же не шупить у господарстві. Г. Барв. 319. Шупить Сірко, де кабана смалять. Ком. Пр. № 538. Та я то трохи і в картах шуплю. Г.-Арт. (О. 1861. III. 99).

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 518.