I. Шуміти, мі́ю, єш, гл. Пѣниться, волноваться. Ріка ніби море шуміє. Федьк. І. 91.

II. Шуміти, млю, миш, гл. Шумѣть. Шумів Дніпро. Левиц. Пов. Ой не шуми, луже, зелений байраче. Чуб. Шумітиме нагаєчка по над головою. Чуб. III. 111.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 518.