Штурпак, ка, м.

1) Пень отъ срубленнаго растенія. Ото як би був перекинувся в оцей рів, то геть би похромився на осі штурпаки. Брацл. З грушки (дерева)…. лишився тілько старий штурпак. Гн. II. 70.

2) Болванъ, дуракъ. Нате вам п’ятака, прийміте мене штурпака. Ном. № 6435.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 516.