Штрикати, ка́ю, єш, гл.

1) Колоть, пырять, тыкать. Штрика в усі. Ном. № 8400.

2) Прыгать. Почерез ті колоди він штрикав. Гн. II. 239.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 515.