Штих, ха, м.

1) Острый конецъ, остріе.

2) Копье, пика. Грин. III. 597. Штихи у суходіл стромляли. АД. II. 19.

2) Стежокъ, стежка. Субітнім штихом шиє для поспіху. Ном. № 6657.

4) Пластъ земли приблизительно въ одну лопатку. Мнж. 194. Стали копати, і не більше, як три штихи викопали. Драг. 62.

5) Як штихом докинуть. Очень близко. Ном. № 7748.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 514.