Шпинь, ня, м.

1) Шипъ, нарѣзываемый на той части спицы, которая должна входить въ ступицу. Сумск. у.

2) Часть веретена. См. Веретено.

3) Часть моталки. Шпинь з витушки встроми на вулиці. Драг. 34.

Шпинь, ня, м. = Шпеник.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 510 - 511.