Шпигнути, гну́, гне́ш, гл. Однокр. отъ шпигати.

1) Кольнуть. Як раз Гибсона і насів, шпигнув в висок над правим оком. Котл. Ен. VI. 27.

2) Кольнуть, уколоть словами. Він її то тим, то сим, та й шпигне, а як коли, то й при людях. Г. Барв. 107.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 510.