Шнипорити, рю, риш, гл.

1) = Нишпорити. Часинки не посидить тихо: так і шнипорить усюди. О. 1861. VIII. 19.

2) Смыслить, знать толкъ, умѣть. Він таки трохи шнипорить в малярстві. Шевч. (О. 1862. III. 4).

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 507.