Шморгати, гаю, єш, гл.

1) Дергать. Конст. у. Та все її шморга за намисто. О. 1861. X. 32.

2) Очищать пеньку отъ кострики при помощи шморгавки. Шух. І. 147.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 506.