Шлюбувати, бую, єш, гл.

1) Давать обѣтъ. Шлюбувати від горілки. МУЕ. І. 110.

2) Вѣнчаться. МУЕ. І. 129. Шлюб брала, шлюб шлюбувала перед попом, перед дяком з Юрком козаком. Мет. 172.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 504.