Шкрябнути, бну́, не́ш, гл.

1) Однокр. в. отъ шкрябати. Царапнуть.

2) Побѣжать, удрать. Як шкрябнув, так тілько мене й бачили. О. 1862. І. 41.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 502.