Шияка, ки, ж. Ув. отъ шия. К. ПС. 22. Є такії, що душать нас, взявши за шияку. К. ЧР. 73.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 498.