Шия, шиї, ж.

1) Шея. Гне шию, як віл у ярмо. Ном. № 1293. Шия — хоч обіддя гни, — такая толстая. Ном. № 8595.

2) Часть печи надъ коміном. Чуб. VII. 381.

3) Часть топора. См. Сокира. Шух. І. 175. Ум. Шийка, ши́єчка.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 497.