Шильник, ка, м.

1) Дѣлающій шила. Шильник берднику не товариш. Ном. № 1027.

2) Шильники терти, ши́льникимильники терти. Увиливать отъ работы. Не хоче робити, тільки шильники тре. Сквир. у. Шильники-мильники тре, а трава аж плаче. Ком. Пр. № 693.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 494.