Шептати, пчу, чеш, гл.

1) Шептать. Тихо стало в хаті, тілько наймичка шептала: «Мати…. мати…. мати….» Шевч. 107. Пішов шелест по діброві, шепчуть густі лози. Шевч. 31. Про тебе і в шпиталях шепчуть — говорятъ хвастливому. Ном. № 2584.

2) О знахарствѣ: пришептывать. Не так буде, як ворожка шепче, а так буде, як Бог дасть. Ном. № 234.

3) Наговаривать, наушничать.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 492.