Шелюг, га, м.

1) Красная лоза, тальникъ, Salix acutifolia. ЗЮЗО. І. 34. Мнж. 149.

2) = Шеляг. Не видушила у нього ні шелюга. Фр. Пр. 169.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 491.