Шелихвіст, хвоста, м.

1) Особая порода утокъ.

2) Вѣтренникъ, пустой человѣкъ. Біжить якийсь ляшок — так видно якийсь шелихвіст: «А нумо», каже хліборобові: «на дуель». Ном. № 880.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 491.