Швайка, ки, ж.

1) Толстое шило. Проміняв шило на швайку. Ном. № 10608. Золота швайка мур пробиває. Деньгами все можно сдѣлать. Ном. № 1394.

2) Ковырялка для курительной трубки. Гол. Од. 66.

3) Шпиль, шпиць на зданіи. Поверх дзвонів баня, там шия, піддашок, швайка, яблуко і на яблуці хрест. Св. Л. 26.

4) Родъ дѣтской игры. КС. 1887. VI. 472.

5) Бѣлошвейка. Вона швайка, вчилась шити десь у городі, шив тепер по панах. Екатерин. у.

6) Рыба Aspius bipunctatus. Вх. Пч. IT. 18. Ум. Шваєчка.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 488.