Шарувати, ру́ю, єш, гл.

1) Моя, тереть (мочалкой и пр.).

2) = Прашувати. Пішов шарувати буряки. Черниг. у.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 486.