Шапка, ки, ж.

1) Шапка. Чуб. VII. 413. Чорт бери тапку, аби голова ціла. Ном. № 7282.

2) Снопъ съ развороченнымъ верхомъ, положенный сверхъ полукіпка. Лохв. у. Kolb. І. 63. Шух. І. 166.

3) — жидівська. Растеніе Leontodon taraxacum. Вх. Пч. І. 11. Ум. Шапочка, шапонька. Ізняв шапоньку та й поклонився. Чуб. III. 296.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 484.