Шамати, маю, єш, гл.

1) Шуршать, шелестѣть. Ой пливе човен да води повен, да й шамає листом. Грин. III. 67.

2) Живѣй гресть. А ну бо шамай, шамай, а то наче не їв. Вас. 212.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 483.