Чустрити, рю, риш, гл.

1) Бить, сѣчь. Добре чустрить нас дяк і в нашій школі. Левиц. І. 242.

2) О дождѣ: лить. Пішов чустрити дощ як з відра. О. 1861. IX. 179.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 479.