Чуманіти, ні́ю, єш, гл.

1) = Чманіти. Вип’є без міри, та й після чуманів. Харьк. г. Чуманіє в голові. Лохв. у.

2) Сидѣть какъ одурѣлый, засиживаться. Сидимо — чуманіємо. Лохв. у. Чого він чуманіє? — т. е. чего онъ медлить уходить. Борз. у.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 477.