Чулий, а, е. Чувствительный, нѣжный. Вх. Лем. 483. Г. Барв. 372. З такою чулою, як у нього душою. К. ХП. 20. Дізналася своїм серцем чулим. Мир. Пов. II. 87. Так мовив чулий Евріал. Котл. Ен. V. 46.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 477.