Чуйний, а, е.

1) Чуткій. К. МБ. XI. 155. Чуйними ушками в садочку надслухає. Гол. IV. 357. Татарина чуйним він чує ухом. К. ПС. 116. Велико чуйна до краси і сили рідного…. слова. К. ХП. 16.

2) Бдительный. Будь чуйний. Одкриттє св. Іоанна Богосл. III. 2.

3) Сознательный, въ сознаніи. Меланія зовсім чуйна була: хоч очі од спання помаліли, та дивилися…. жваво. МВ. ІІ. 202. Ум. Чуйненький. Старесенька, малесенька, ледві од землі видно, а ще чуйненька, говірка. МВ. І.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 477.