Чубрій, рія, м.

1) Человѣкъ съ длинными волосами. Переносно: мужикъ. І до нашого брата, простого козака, не хилилась якось…. чубріями звала. О. 1861. VIII. 16. Міщанин узиває селянина — очкур, чубрій; а селянин міщанина — салогуб. О. 1862. VIII. 32.

2) Названіе вола съ клочкомъ шерсти между рогами. КС. 1898. VII. 47.

3) = Чуботрус. Такого дам чубрія, щоб не чіплявсь.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 474.