Чтити, чту, чтиш, гл.

1) = Шанувати 1. Та мене не чти, а святі икони почти. Лебед. у.

2) Величать. Як тепер тя звати, як тепер тя чтити. Гол.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 473.