Чорний, а, е.

1) Черный. Чорний як циган. Ном. № 8527. Очі чорні, як терночок. Н. п. Чорні брови маю, та й не оженюся. Н. п. Чорна свита. МВ. І. 108. Чорна хмара. МВ. ІІ. 14.

2) Грязный. Мене мати не пустила, що в чорному ходячи, скажуть ледащиця. Н. п. Чорне море. Черное море. Чорним морем далеко гуляли. АД. І. 209. Чорне сло́во. Брань, ругательство, преимущественно съ упоминаніемъ чорта. Він назвав мене чорними словами, каже: сякий-такий сину, та й по матерному. Новомоск. у.

3) Говорити по чорному. Упоминать чорта въ рѣчи. Борз. у. Ум. Чорненький, чорнесенький. Чуб. V. 243. Чорненечкий. Вх. Зн. 81.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 470.