Човпти, пу́, пе́ш, гл.

1) Колотить, бить. Човпуть його, мов дурного. Ном. № 6217.

2) Твердить, повторять одно и то-же. Чоловік одно човпе. Чуб. II. 538. Все човпеш, що ти зав’язав мені світ. Левиц. Пов. 77.

3) Плестись, тащиться. Човпе старий селом. Драг. 179.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 468.