Черепок, нка, м.

1) Черепокъ. Рудч. Ск. II. 154. Дарма, що в черепку, аби куриця жарена. Ном. № 12183.

2) Черепъ человѣка. Конст. у. Ум. Черепо́чок. Чуб. V. 1123.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 456.