Черево, ва, с.

1) Брюхо, животъ. Мовчанка не пушить і черева не дме, та ввесь гнів тушить. Посл. Чрево. Ріки води живої з черева його потечуть. Єв. І. VII. 38.

2) Часть рыболовнаго снаряда сак. Шух. І. 224, 228.

3) Утолщенная средняя часть веретена. Шух. І. 148. Ум. Черевко́, черевце.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 455.